Дистанційне навчання 6клас, історія інтегрований курс

18.03.2020.

Тема. Еллінізм

Завдання і короткий конспект

https://drive.google.com/file/d/1TI-fA4U6Lrbw6cHhvZ6GjaysR02bsmOf/view?usp=sharing 
  
Карта Елліністичних держав

 

 

 

 

 

 

Корисне відео за темою

https://www.youtube.com/watch?v=K5cHlJvB8zM 

 

19.03.2020.

Тема. Узагальнення знань за темою "Антична Греція"

По  § 31-42. (с. 98-135.) У підручнику с. 136
(коротко в зошит).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

01.04.2020.

Тема. Природні умови Італії та виникнення міста Рима.

 Опрацювати самостійно § 43.
на питання 1-2 усно, 3 - (заповніть таблицю) с. 139 (коротко в зошит).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вовчиця рятує Ромула і Рема

 

Ромул і Рем - засновники Рима

 У I тис. до н. е. Апеннінський півострів був заселений племенами етрусків на півночі, латинян та сабінян — у центральній частині, а на півдні жили греки.
У VIII ст. до н. е. на берегах річки Тибр латиняни
заснували поселення, яке назвали Рим. Воно було розташоване на торговому шляху між поселеннями греків
та етрусків, із цього й багатіло.
Сусідство з різними народами принесло латинянам
багато користі. Так, свій алфавіт, відомий як латиниця,
вони перейняли від етрусків, які у свою чергу пристосували під свою мову грецькі букви. В етрусків римляни запозичили й віру в деяких богів, а також різні традиції, як, наприклад, влаштовувати пишні бенкети та
їсти лежачи. Греків римляни вважали своїми вчителями
мистецтва, літератури, філософії.
 Легенда розповідає про братівблизнюків Ромула та Рема, які були синами бога Марса. Їх немовлятами залишили
на березі річки Тибр. Там братів знайшла та вигодувала
вовчиця. Пізніше їх забрала жити до себе та виховала родина пастуха. Коли Ромул і Рем виросли, то заснували місто Рим.

 У 753 р. до н. е. Ромул під час сварки вбив Рема та став першим царем Рима. Від цього року римляни починають відлік історії свого міста.

Корисне відео за темою

 

Давнє населення Італії (укр.)

https://www.youtube.com/watch?v=A5DbE1483SM 

 

 02.04.2020.

Тема. Римська республіка в V - I ст. до н.е.

Опрацювати самостійно § 44. с.139-140.

відповіді на питання 1 і 3 усно, 2 (коротко в зошит).

 

08.04.2020.

Тема.  Повсякденне життя в римських містах

 

 

 Торговий квартал Риму

 

Вечеря багатої римської сім'ї.

Опрацювати самостійно § 45. с.141-143.

 

Корисне відео за темою

Римська община. Життя й побут громадян Давнього Риму

 https://www.youtube.com/watch?v=T43F3FxlKks

 

Давній Рим - столиця світу, Вічне місто (укр.)

 https://www.youtube.com/watch?v=_53oBQpeOqs

 

09.04.2020.

Тема. Римська релігія та звичаї.

 

 

 Жертвоприношення богам у Давньому Римі.

 

 Опрацювати самостійно § 46. с.144-146.

відповіді на питання 1-3 усно.

 

Корисне відео за темою

 

«Релігія, сім’я, виховання давніх римлян»

https://www.youtube.com/watch?v=4kJyWp8C-Xs 

 

16.04.2020.

 Тема. Військова експансія Риму. Пунічні війни.

 

 Гастат - молодий воїн легіону ІІІ-ІІ ст. до н.е. такі воїни складали першу лінію легіону.

Принцип - досвічений воїн легіону середнього віку ІІІ-ІІ ст. до н.е. такі воїни складали другу лінію легіону.

Тріарій - найдосвідченіший воїн легіону ІІІ-ІІ ст. до н.е. такі воїни-ветерани складали третю лінію легіону.

 Веліт - легкоозброєний метальник дротиків.

Римські легіонери ІІІ-ІІ ст. до н.е.

 

Римські вершники ІІІ-ІІ ст. до н.е. 

 

Завдання

Опрацювати самостійно § 47. с.147-150.

відповіді на питання 1 і 2 усно, 3 (коротко в зошит).

 

Римські Легіонери після реформи Гая Марія І ст. до н.е.

"Мул Марія" І ст. до н.е.

 

Ауксіларій - воїн допоміжних римських військ

Римські легіонери часів Цезаря і Августа І ст. до н.е.

 

  Римські легіонери часів імперії І-ІІІ ст. н.е.

Бойове шикування "Черепаха"

Римський центуріон

Римські вершники І-ІІІ ст. н.е. 

 

Римські легіонери часів занепаду імперії ІV-V ст. н.е.

Корисне відео за темою

 

Римська армія (укр.)

https://www.youtube.com/watch?v=Npw8E9xFkWQ 

 

Римська республіка у V-I ст. до н.е. Військова експансія Риму.

https://www.youtube.com/watch?v=Rcddn-Hzkec

https://www.youtube.com/watch?v=-HpEwnSiiz8 

 

Боротьба Риму за панування у Середземномор'ї

https://www.youtube.com/watch?v=rgES3MsD8KU 

 

Технології Давнього Риму

https://www.youtube.com/watch?v=j3JzA_J4RZE

 

 

 

 

 

 

22.04.2020.

Тема. Повстання рабів під проводом Спартака.

 

 

Повстання рабів під проводом Спартака (лат. Bellum Spartacium або лат. Tertium Bellum Servile, «Третя війна з рабами») — найбільше в давнину і третє за ліком (після першого і другого Сицилійських повстань) повстання рабів. Останнє повстання рабів у Римській республіці датується звичайно 74 (або 73) — 71 рр. до н. е. Повстання Спартака було єдиним повстанням рабів, яке несло пряму загрозу центральної Італії. Остаточно придушене в основному завдяки військовим зусиллям полководця Марка Ліцинія Красса. У наступні роки воно продовжувало надавати непрямий вплив на політику Риму.

Між 73 і 71 роками до н. е. група рабів-утікачів — спочатку невелика, приблизно з 78 швидких гладіаторів — переросла в співтовариство з більш ніж 120 тис. чоловіків, жінок і дітей, що безкарно переміщалися по Італії під керівництвом кількох лідерів, в тому числі знаменитого гладіатора Спартака. Боєздатні дорослі чоловіки з цієї групи становили дивно ефективний озброєний загін, який неодноразово показував, що може протистояти римській військової могутності, як у вигляді місцевих патрулів і міліції, так і у вигляді підготовлених римських легіонів під консульським командуванням. Плутарх описував дії рабів як спробу втекти від своїх господарів і піти через Галлію, в той час як Аппіан і Флор зображували повстання як громадянську війну, в якій раби вели кампанію із захоплення самого Риму.

Зростаюча тривога Римського сенату з приводу продовження військових успіхів армії Спартака, а також грабежі в римських містах і сільській місцевості в кінцевому підсумку призвели до того, що республіка пустила в хід армію з восьми легіонів під жорстким, але ефективним керівництвом Марка Ліцинія Красса. Війна закінчилася в 71 році до н. е., коли армія Спартака, відступаючи після довгих і кровопролитних боїв перед легіонами Красса, Помпея і Лукулла, була повністю знищена, надавши при цьому запеклий опір.

Третє повстання рабів мало важливе значення для подальшої історії Стародавнього Риму, в основному в його вплив на кар'єру Помпея і Красса. Два воєначальника використовували успіхи в придушенні повстання в своїй подальшій політичній кар'єрі, вживаючи суспільне визнання і загрозу своїх легіонів з метою вплинути на консульські вибори 70 року до н. е. в свою користь. Їх дії в значній мірі сприяли підриву римських політичних інститутів і в кінцевому підсумку перетворення Римської республіки в Римську імперію.

Ліам Макінтайр (англ. Liam McIntyre, нар. 8 лютого 1982) — австралійський актор. Відомий за роль Спартака в телесеріалах мережі Starz Спартак: Помста і Спартак: Війна проклятих. (серіал заборонений для осіб менше 18+).

За легендою легендарний Спартак був фракійцем.

Фракієць (лат. Thraex- представник народу Фракії) - тип гладіаторів, спочатку були фракійцями за національністю, потім назва перейшла на комплекс озброєння незалежно від національності бійця.

Гладіаторські бої в Стародавньому Римі були надзвичайно популярні, а кількість гладіаторів така велика, що існувала ціла їх класифікація за типом озброєнь, тактиці бою і правилам поєдинків. Так, серед інших гладіаторів були гладіатори-фракійці.

Фракійці екіпірувалися обладунками, що відрізнялися від обладунків інших гладіаторів: вони мали на стегнах пов'язку, пояс, обладунок для передпліччя, великий шолом, що закриває всю голову і прикрашений стилізованим грифоном (міфічною істотою - наполовину левом, наполовину орлом) на лобі або на передній частині гребеня (грифон був символом богині відплати Немезіди), маленький круглий або приплюснутий щит і два великих поножей. Їх зброєю був невеликий фракийский кривий меч - сика, який був підступною зброєю, оскільки дозволяв несподівано підрізати слабо захищені зворотні частини рук і ніг. Вони були підвидом мурміллона. Противниками виступали, як правило, також мурміллони, але були і представники інших спеціалізацій - гопломахи (мурміллон з списом), провокатори (мурміллон з великим щитом), рідше ретіарії (зброя - тризуб і здорова ловча сіть) або секутора (мурміллона з кулястим шоломом з маленькими отворами для огляду).

Домашнє завдання. Встановіть назви гладіаторів. (Письмово).

Корисне відео за темою

Повстання Спартака.

https://www.youtube.com/watch?v=jMtP7LgpHvQ

 

 

23.04.2020.

 

Тема. Диктатура Гая Юлія Цезаря в Римі.

Створення Римської імперії. Октавіан Август.

Криза Республіки. Наприкінці I ст. до н. е. Римська
республіка переживала кризу. Її основною причиною було
те, що система управління Риму була розрахована на одне
місто, а не на цілу імперію. Крім того, завоювання величезних територій вплинуло й на римське суспільство. У ході війн було взято в полон і перетворено на рабів величезну кількість людей. Праця рабів стала основою римського господарства. Розвинулася значна соціальна нерівність усередині римського суспільства. Постійні війни збагатили окремих людей, але чимало селян втратили свою землю через тривалу військову службу. 

Падіння цін на хліб, який у великій кількості надходив
із Сицилії та Африки, зробило землеробство неприбутковим. Селянські господарства занепадали, а їхні власники переселялися до міст і жили там за державні кошти.
yy Римська влада втрачала демократичний характер.
Шлях до виборних посад забезпечувався знатністю й багатством. Багаті римляни «купували» на виборах голоси збіднілих співгромадян, влаштовуючи народні гуляння та роздаючи безкоштовний хліб.

Соціальна нерівність спричиняла народні заворушення.
На цій хвилі у 20—30-х рр. II ст. до н. е. до влади прийшли брати Гракхи — народні трибуни, які намагалися
проводити реформи. Їхнім завданням було покращити
становище землеробів та міської бідноти. Проте прихильники заможних і впливових сенаторів убили братів Гракхів та їхніх послідовників, а реформи було скасовано.

Диктатор — у період Римської республіки одноосібний
правитель, вища посадова особа, яку Сенат
призначав у разі найбільшої небезпеки для держави. Пізніше
— воєначальник, який захопив владу в Римі завдяки контролю над армією.

 Диктатори нерідко змагалися за владу між собою, що
призводило до громадянських війн. Диктатор Гай Юлій
Цезар (100—44 р. до н. е.) був видатним воєначальником,
який підкорив племена галлів, що жили на території сучасної Франції. У громадянській війні він переміг іншого
полководця — Гнея Помпея та проголосив себе довічним
диктатором з абсолютною владою.

Гай Юлій Цезар

 

На завойованих Римом територіях Цезар створював
римські колонії та переселяв туди найбідніших римських
громадян. Близько 80 тис. ветеранів та бідняків отримали
земельні наділи в провінціях. Так він намагався уникнути
народних заворушень, а також хотів віддячити воїнам, на
підтримку яких спирався в боротьбі за владу в Римі.

 

Гай Юлій Цезар в Галлії.

 

Цезар правив Римом чотири роки. Він був переконаний,
що вся політична й військова влада в Римі належить
йому та не зважав на протистояння різних політичних
угруповань. Це призвело до того, що в 44 р. до н. е.
Цезаря вбили прихильники республіканського ладу, які
боялися, що він захоче повернути давні царські порядки.

 

 Вбивство Цезаря.

 

 Серед змовників-убивць Гая Юлія Цезаря був і його найближчий соратник Марк Юній Брут. Побачивши перед
смертю його обличчя, Цезар вигукнув: «І ти, Бруте?». Нині
цей крилатий вислів означає зраду близької людини.

 Після смерті Юлія Цезаря його прийомний син Октавіан (63 р. до н. е. — 14 р. н. е.) переміг ворогів батька. Сенат проголосив його Августом («обраним богами»).

 

Октавіан Август.

 

 Наприкінці I ст. до н. е. Римська республіка переживала кризу. Август створив імперію, у якій вся влада належала імператору. Час розквіту Римської імперії припадає на I—II ст. н. е.

 

Завдання

Опрацювати самостійно § 48. с.151-153.

відповіді на питання 1 - 3 усно (коротко в зошит).

 

Корисне відео за темою

Криза Римської республіки І-ІІ ст. до н. ери. Реформи братів Гракхів. Перша громадянська війна Риму

 

https://www.youtube.com/watch?v=WuOSKOr0JyU

 

Первая Гражданская война в Древнем Риме (рус.) История древнего мира.

https://www.youtube.com/watch?v=U9Z4VREmkWg

 

Диктатура Цезаря

https://www.youtube.com/watch?v=Kylw4v3BGlM

 

 

Октавіан Август.

https://www.youtube.com/watch?v=Fam1WBVhpPU

 

 

Рождение Римской империи. Октавиан Август и его эпоха. (рус.) История древнего мира.

 https://www.youtube.com/watch?v=6XwcOUXfXs0

 

 

 

29.04.2020.

 

Тема. Культура Давньго Риму. Повсякденне життя римлян
за часів Імперії

Римське мистецтво було дуже простим, поки Рим не перетворився на світову імперію та не ознайомився з досягненнями інших культур.

 Римський акведук.

Римська література тривалий час перебувала під сильним
впливом грецької. Римляни досягли великої майстерності в архітектурі та інженерній справі.

 

Гонки на колісницях.

Римський театр Меріда

 

Завдання

Опрацювати самостійно § 49. с.154-156.

відповіді на питання 1 - 3 усно (коротко в зошит).

Ознайомитися з матеріалом с.156-160.

письмово дати відповіді на питання с.160 до документа "Із листа Кассія до Донація"

1) З відки Кассій пише листа? Як римляни називали цей
регіон?
2) Як Кассій ставиться до розваг на арені?
3) І з якою метою і для кого організовували гладіаторські бої?

4) Як відлов тварин для розваг вплинув на природу?

 

Корисне відео за темою

Культура Римської імперії (укр.) Давня Греція та Рим

https://www.youtube.com/watch?v=FN7dmtvVYBk

 

 

30.04.2020.

Тема. Римська імперія у І - ІІІ ст. Народи - сусіди Римської імперії. Сармати.

 

У часи існування Римської імперії в українських степах жив народ сарматів.
• Сармати уславилися як кінні воїни, закуті у важку броню.
• На території Західної та Центральної Європи сусідами

 

 Сарматські прикраси.

 

 

Риму були племена кельтів, які вели осілий спосіб життя й переважно займалися землеробством.

Опрацювати самостійно § 50. с.161-162.

відповіді на питання 1 - 3 (коротко в зошит).

 

 

                                         Кельтські воїни (сучасна реконструкція).

Одяг кельтських знатних жінок (сучасна реконструкція).

 

Корисне відео за темою

 

Сармати на території України

https://www.youtube.com/watch?v=eVoAuDopMw8

 

 

 

06.05.2020.

 

Тема. Римська імперія в І-ІІ ст. н. е.

Октавіан Август став засновником першої династії імператорів - династії Юліїв-Клавдіїв. Своїм спадкоємцем Октавіан призначив Тіберія (14-37 рр.). Перші роки правління Тіберія були спокійними. Він перестав скликати народні збори, а всі їхні повноваження передав сенату. Однак проти Тиберія визріла змова префекта преторіанської гвардії.

Імператор Тіберій.

Розкривши її, Тіберій переїхав на острів Капрі й звідти керував країною. Імператор наказав стратити десятки видатних політиків, учених та чиновників.
Наступник Тіберія Калігула (37-41 рр.) відзначався ще більшим свавіллям. Калігула мав певні психічні відхилення і був надзвичайно жорстоким та кровожерним.

 

 

Імператор Калігула.

 Він примушував заможних людей складати заповіти на свою користь, а потім їх страчував. Щоб продемонструвати презирливе ставлення до сенату, Калігула оголосив сенатором свого коня. Переслідуючи та знищуючи всіх незгідних, Калігула перестав дбати про армію. Невдоволені офіцери організували заколот і вбили його.
Після Калігули імператором став 50-річний Клавдій (41-54 рр.). Він не проводив масових переслідувань й увійшов в історію як завойовник Британії,
Фракії (сучасна Південна Болгарія) та Мавританії.
Клавдій став жертвою змови, організованої його дружиною Агриппіною, щоб привести до влади сина від попереднього шлюбу - Нерона. 

 

Імператор Нерон.

 

Нерон (54-68 рр.) увійшов в історію як найогидніший тиран. Побоюючись заколоту, він убив матір, дружину, сина, примусив свого вчителя - філософа Сенеку - накласти на себе руки. Водночас, не позбавлений артистичних здібностей (писав поеми, співав), організував мистецький та спортивний тур по Греції, маючи намір перемогти у всіх змаганнях. Намагаючись скласти величну поему про загибель міста Троя, Нерон наказав своїм слугам підпалити Рим, щоб мати натхнення для твору. 

 

Імператор Нерон милується палаючим Римом з балкону свого палаца.

 

 

А потім звинуватив у підпалі християн, яких масово після цього ловили й страчували на аренах амфітеатрів, віддаючи на розтерзання диким звірам. Сваволя Нерона зумовила заколот проти нього. Дізнавшись про це, Нерон наказав своєму рабу вбити його.
У боротьбі за престол переміг 60-літній Веспасіан, який став засновником династії Флавіїв. Щоб підтримати міську бідноту, Веспасіан наказав зводити в Римі нові громадські споруди. Це дало змогу багатьом збіднілим римлянам заробляти собі на життя, працюючи на будівництві. Саме за Веспасіана розпочато будівництво найбільшого в Римі амфітеатру (пізніше названий Колізеєм) на 50 тис. місць. 

 

 

 Колізей (сучасний вигляд).

 

Колізей (реконструкція,приблизно так він виглядав у ІІ ст.).

 

Гладіатори на арені Колізею.

 

Старший син Веспасіана Тит продовжив політику батька. А молодший, Доміціан, занедбав державні справи й безперервно пиячив. У 96 р. внаслідок заколоту останнього імператора з династії Флавіїв було вбито.

Наступниками династії Флавіїв стала династія Антонінів.
Назва династії Антонінів умовна, оскільки 7 імператорів цієї династії не були навіть родичами, за винятком двох останніх. Усі вони, окрім першого, - вихідці з провінцій. Імператор за погодженням із сенатом мусив обрати здібного державного діяча та всиновити його, аби влада перейшла до надійних рук.
Період правління чотирьох перших імператорів династії Антонінів сучасники назвали «золотим віком імперії».
За правління юриста Нерви (96-98 рр.) було ухвалено закон про надання землеробам позик під низький відсоток. Прибутки від них ішли на допомогу сиротам і дітям жебраків.

 

Імператор Траян.

 

 

Імператор Траян (98-117 рр.) був першим вихідцем з Іспанії, тобто став першим провінціалом з-поміж імператорів. Він жив у злагоді з сенатом, поповнюючи його представниками провінцій. Траян приєднав до Риму нову провінцію - Дакію, розташовану на землях сучасної Румунії. 

 

 Колона Траяна.

 

На честь цієї перемоги в столиці імперії було поставлено пам’ятну колону. Саме за Траяна Римська імперія досягла найбільших розмірів. Відтоді потугу держави було спрямовано на оборону величезних володінь.

 

 

 Фрагменти Колони Траяна. На них зображено як імператор підкорює Дакію (Сучасна Румунія).

 За енергійність і справедливість Траяна назвали найкращим серед принцепсів. Коли після нього на трон сходив новий імператор, сенат бажав йому «бути щасливішим за Августа та кращим за Траяна».

 

Адріан (117-138 рр.) об’їздив майже всю імперію, перевіряючи роботу чиновників на місцях, заснував державну пошту. Імператора вважали покровителем учених, літераторів, художників. Він ходив Римом пішки, розмовляв із зустрічними.

 

 Адріанів вал сучасний вигляд.

 

 

Адріанів вал, реконструкція. (Приблизно так він виглядав у ІІІ ст.)

Пікти (предки шотландців) штурмують Адріанів вал.

 

Адріанів вал (стіна Адріана) – оборонне укріплення у вигляді земляного валу, побудоване римлянами на території Британії. Це перше здвох подібних укріплень. Другий вал – вал Антоніна розташовувався північніше і не так відомий, т.к. зберігся набагато гірше.

Адріанов вал був завдовжки 80 давньоримських миль або 120 км. Висота його коливалася в залежності від місця і будівельного матеріалу. На схід від річки Іртінг вал був побудований з прямокутних каменів, його ширина сягала 3 метрів, а висота – 5-6 метрів. На захід від річки вал був земляним, 6 метрів шириною і 3,5 метра заввишки.

Існує поширена думка, що Адріанов вал проходить по межі Англії і Шотландії. Це не так, Адріанов вал повністю знаходиться на території Англії і відстоїть від кордону менше ніж на кілометр на заході і на 110 кілометрів на сході.

За ідеального правителя вважали Антоніна Пія (138-161 рр.), адже саме він повернув сенату право керувати римськими землями.
Після смерті Антоніна владу отримали одразу два імператори: Марк Аврелій (161-180 рр.) та Луцій Вер (161-169 рр.). Боротьби між ними не було, чим варто завдячувати Марку Аврелію, мудрість якого виявлялася передусім у тому, що він умів будь-які суперечки розв’язувати мирним шляхом.

 

Імператор Марк Аврелій.

 

Одним з найвидатніших правителів династії Антонінів був Марк Аврелій. Більшу частину життя імператор провів у воєнних походах, захищаючи кордони імперії від вторгнення варварів. Проте дбав він і про внутрішнє життя держави: особливу увагу приділяв законодавству й судочинству, особисто брав участь у засіданнях сенату, у судових розглядах.
З юності Марк Аврелій був прибічником розважливого способу життя, не любив розкоші, сам жив дуже скромно. Від 12 років майбутній  імператор вивчав філософію під керівництвом досвідчених наставників. Ставши імператором, Марк Авре лій правив Римом відповідно до принципів мудрості, яку він засвоїв. Тож був не просто імператором, а філософом, що розумів свою владу як відповідальність перед суспільством. Він звертався до римлян не як до підданих, а як до вільних співгромадян.
Марк Аврелій залишив нащадкам твір «Роздуми», у якому поділився міркуваннями про риси ідеального правителя: «На нарадах пильно все досліджувати й бути в цьому наполегливим - ніколи в пошуках не відступати передчасно, вдовольнившись першим-ліпшим уявленням про справу. Берегти друзів: не легковажити, але й не набридати. Самодостатність у всьому й завжди безтурботне обличчя. Заздалегідь усе завбачати; наперед уряджати щонайменшу дрібницю. Без зайвого драматизму спиняти овації та всяку улесливість щодо себе. Завжди пильнувати потреби імперії; ощадно розпоряджатися скарбницею - так, щоб вистояти перед будь-якими звинуваченнями. Щодо богів - не бути забобонним, щодо людей - не загравати з народом, не догоджати, не улещувати юрби, а в усьому бути тверезим і твердо триматися свого; не вдарятися в несмак чи новації».

 

 

Завдання. Опрацювати матеріал викладений вище. 

За бажанням дати письмову відповідь на питання:

1. Чому Марка Аврелія називають «філософом на троні»?

2. Якими діяннями «уславили» свої імена імператори династії Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв?

3. Чому добу правління династії Антонінів називають «золотим віком» Римської імперії?

 

 

 

07.05.2020. і 13.05.2020.

Тема. Кризові явища Римської імперії. Розпад імперії на Західну і Східну. Імператори Діоклетіан і Констянтин Великий.

Опрацювати самостійно § 51. с.163-165.

Із кінця II ст. Римська імперія увійшла в тривалу кризу. Причинами кризи були недосконалість системи управління та неефективне ведення господарства, засноване на пограбуваннях провінцій та праці рабів. Реформи Діоклетіана на деякий час покращили становище
імперії.

Ви вже знаєте, що добробут імперії часів розквіту ґрунтувався на праці рабів. Однак з припиненням завойовницьких походів кількість рабів зменшилася, на них зросла ціна, тож використання рабської праці стало невигідним. Крім того, раби, які за свою працю нічого не отримували, не були зацікавлені в тому, щоб добре працювати, а навпаки - за першої-ліпшої нагоди вони намагалися втекти, часто повставали проти своїх хазяїв. Тому, починаючи з 3 ст., власники великих земельних маєтків відмовилися від використання рабської праці. Вони надавали рабам ділянку землі та дозволяли мати сім’ю, будинок, власне невеличке господарство. За це колишній раб мав сплачувати власникові орендну плату за користування ділянкою та віддавати певну частку від урожаю. Орендарями також ставали розорені городяни, вільні селяни та інший збіднілий люд - їх називали колонами.

ІІІ ст. виявилося дуже важким для Римської імперії. Окрім господарської кризи, розпочався наступ варварських племен на прикордонні провінції. Особливо грізною силою були готи. У середині століття вони разом з іншими племенами завдавали ударів північним провінціям Риму. На території імперії лютували голод та епідемії, спалахували повстання рабів та колонів. Солдати самі вибирали імператорів. Послаблення центральної влади в Римі призвело до того, що імперія почала розпадатися. Одна за одною провінції робили спроби вийти з її складу. Намісники не бажали підкорятися імператорові й прагнули стати повноправними володарями в провінціях.

Призупинити розпад імперії спромігся імператор Діоклетіан. У 284 р. легіони проголосили його імператором. Син вільновідпущеника, він пройшов усі щаблі військової служби - від солдата до полководця Римської імперії.
Для більш ефективного керівництва частинами величезної імперії Діоклетіан узяв собі трьох співправителів. Склалася нова система управління - тетрархія (у перекладі - влада чотирьох). Щоправда, реальна влада належала Діоклетіану. Для резиденції він обрав місто Нікомедію на північно-східному узбережжі Малої Азії. Тож Рим перестав бути центром імперії, оскільки тетрархи правили зі своїх міст-резиденцій.
Аби впоратися з повстаннями та захистити імперію від ворожих навал, Діоклетіан збільшив чисельність армії.
Усю імперію було поділено на військові округи, їх очолювали військові командири, а провінції - цивільні чиновники. Кордони провінцій не збігалися з кордонами округів. Командири та намісники провінцій стежили один за одним та доповідали про все правителям.
Селяни сплачували податок за землю та за кожного члена родини, а городяни - подушний. Для обчислення податків було проведено перепис населення. Податки збиралися не лише грошима, а й продуктами й товарами.
Унаслідок реформ занепад в імперії уповільнився. У 305 р. Діоклетіан відмовився від влади та повернувся в рідну Далмацію (узбережжя Адріатичного моря), де в м. Спалато збудував собі палац. Тут були величезні зали для урочистих прийомів, храм Юпітера, навіть мавзолей імператора. За переказами, під час смути, що спалахнула в імперії, до Діоклетіана прибули колишні співправителі, сенатори Риму, з проханням повернутися на трон. Однак він з гордістю продемонстрував їм... грядки власноруч вирощеної капусти...

 У 306 р. в запеклій боротьбі за імператорський престол переміг один з полководців - Константин (306—337 рр. н. е.). В ознаменування перемоги за його наказом спорудили тріумфальну арку - останню в Римі. Константин продовжив реформи Діоклетіана: замінив знецінені срібні гроші золотою монетою, для поліпшення контролю за сплатою податків він прикріпив колонів до землі, а жителів міст - до свого місця проживання. Ремісникам імператор заборонив змінювати професію. Було збережено поділ імперії на чотири частини.
Певний час імператор не мав постійної резиденції. Місцем своєї столиці він обрав грецьке місто- колонію Візантій на європейському узбережжі Босфору. Місто лежало на перетині шляхів (водного - із Середземного моря в Чорне; сухопутного - з Малої Азії до Європи) і водночас - у центрі володінь імператора. Нову столицю - «Другий Рим» на честь засновника стали називати Константинополем. Від 330 р. Константинополь - офіційна столиця імперії. Швидко розбудовуючись, місто незабаром стало центром торгівлі та осередком культури античної цивілізації, на тисячу років переживши її, ставши столицею Візантійської імперії.
Константин першим вирішив скористатися авторитетом християнської релігії для зміцнення держави. У 313 р. імператор дарував християнам право вільно збиратися й сповідувати їхню віру.

За Діоклетіана та Константина змінився характер влади монарха.
На зміну принципату, де імператор був «першим», прийшов домінат - імператор став «домінусом» (паном, господарем). Громадяни держави тепер були підданими імператора, а його влада стала необмеженою.
Навіть найближчі радники Константина не мали права сидіти в присутності імператора. Константин носив розкішний, оздоблений золотом одяг, корону, прикрашену коштовностями.

 

 

 

14.05.2020.

Тема. Запровадження Християнства. Велике переселення народів. Падіння Західної Римської імперії.

Протягом 300 років Римською імперією поширилася нова
релігія — християнство.
yy У 395 р. Римську імперію було поділено на дві частини. Постали Західна Римська імперія та Східна Римська імперія. 476 р. вважається датою падіння Західної Римської імперії.

Опрацювати самостійно § 52. с.166-168. питання 1-3 письмово с. 168.

У Римській державі часів республіки й найбідніший громадянин міг узяти участь у виборах чи звернутися до трибуна. За імперії державою керував імператор, а люди втратили можливість впливати на політичні події. Це породжувало зневіру та розчарування, сприяло поширенню різних пророцтв, астрологічних передбачень.
На Близькому Сході чимало прихильників мали релігійні вчення про кінець світу, прихід спасителя. Особливо яскраво це виявилося в іудаїзмі.
У 63 р. до н. е. Рим підкорив Палестину. У 37 р. до н. е. її правителем став Ірод Великий. За панування римлян істотно зміцнилося економічне становище іудейських священиків і, відповідно, посилився їхній вплив. Єрусалимський храм знову став центром релігійного життя.
За таких обставин у Палестині розпочав проповідувати Ісус Христос. Щоправда, римські джерела подають лише коротенькі згадки про Ісуса. У 1971 р. було знайдено арабську копію тексту єврейського історика Йосифа Флавія, у якому цей противник християнства розповідав історію життя Христа. У джерелі, зокрема, ідеться про те, що в Галілеї жив проповідник Ісус (Ієшуа). Першими сприйняли його проповіді найбідніші прошарки палестинського суспільства. На початку діяльності Ісус прийшов до Іоанна Хрестителя, який охрестив його. Ісуса було проголошено Месією - спасителем світу.
Утім, основним джерелом, яке розповідає про життя Христа, є книги Нового Завіту Біблії, які  називають Євангеліями.

 

 Ісус (Ієшуа) перед послідовниками.

 

Проповідницькій діяльності Ісуса перешкоджали іудейські священики - фарисеї. Якось вони запитали Ісуса, чи слід платити податки Риму. Ісус відповів: «Віддавайте Богу Богове, а кесарю (тобто імператору) - кесареве». Згодом фарисеї схопили Ісуса й засудили на смерть. Цей вирок мав затвердити римський намісник Понтій Пілат. Людина досвідчена, Пілат не міг не розуміти, що стає учасником розправи над безвинним. Але, відпустивши Ісуса, він би викликав невдоволення іудейських священиків, що могло спричинити заколоти й повстання проти панування Риму. І Понтій Пілат затвердив смертний вирок Ісусу.

 

 Страта Ісуса. ЙОГО розіп'яли на хресті разом із двома звичайними розбійниками... А на третій день, за християнським віровченням, ВІН воскрес із мертвих і вознісся на небеса.

 

Після страти Ісуса його учні - апостоли - почали проповідувати вчення вчителя в різних частинах Римської імперії: зокрема, Андрій навчав у Малій Азії, Скіфії та Греції.
Християни в різних землях імперії створювали свої громади. Перші християнські громади трималися на демократичних засадах. Голова громади розпоряджався майном та грошима для організації молитовних зібрань і допомоги тим громадівцям, яких спіткала біда. Свої зібрання перші християни проводили в потаємних місцях.
Згодом окремі громади будували молитовні доми - церквй.
Кількість прихильників нової релігії зростала. Проте життєві правила, яких дотримувалися перші християни, суперечили присязі римського громадянина. Людина, яка давала цю присягу, визнавала богом імператора й присягала іменем Юпітера та інших римських богів. Цього не визнавали християни, тому всіляко ухилялися від присяги.
Відмову присягати імператорові й приносити жертви влада сприймала як непокору й прояв бунтівного вільнодумства. Слідуючи заповіді «не вбивай», християни відмовлялися служити у війську, що теж викликало занепокоєння влади. Спосіб життя християн руйнував усталені уявлення, у чому влада вбачала наміри розхитати римську державу. Саме тому християнські громади зазнавали переслідувань.

Збірку книг, що складають Біблію, називають Святим Письмом.
Євангеліє (від грец. «добра звістка») - так називають кожну з перших чотирьох книг Нового Завіту, написаних апостолами Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном. У книгах описане земне життя Господа, Сина Божого Ісуса Христа: Його вчення, чудеса, хресні страждання, смерть, воскресіння й вознесіння на небо.

Проповідь - промова урочистого, повчального змісту.

Апостол - у Новому Завіті так названо 12 перших послідовників і учнів Христа.
Слово «церква» означає «дім Божий», тобто святе місце, призначене для богослужінь і молитов, а також - громада віруючих.

Приводом до гонінь стала пожежа в Римі в 64 р., у якій імператор Нерон звинуватив християн. Після Нерона з особливою жорстокістю переслідував прихильників нової віри останній із Флавіїв - імператор Доміціан. Жорстокими були гоніння на християн і за імператора Діоклетіана.
Щоб уникнути переслідувань, християни стали проводити свої зібрання в підземеллях Рима, де ховали небіжчиків, - катакомбах, що простягалися на багато кілометрів.

Під час кризи, що охопила Римську імперію в 3 ст., християнство стало найпоширенішою релігією в державі. Попри жорстокі переслідування християн на початок 4 ст. майже половина населення імперії сповідувала нову релігію. Сталися зміни в організації християнських громад: тепер їхнім господарством керували єпйскопи, які з другої половини 3 ст. очолили християнські громади.
Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків та військової служби, проголосив свободу молитовних зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята.
У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення.
Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах (іпостасях) - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру.
Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії.
За імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів нищити.
У 5 ст. на Заході влада в церкві закріпилася за єпископом Рима - Папою Римським, на Сході очільником церкви став єпископ Константинополя - константинопольський патріарх.

ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ.

У 3-4 ст. Римську імперію випробовували на міцність германські племена: готи, франки, лангобарди, бургунди,

свеви та вандали. Поки імперія була сильною, вона не лише забезпечувала спокій у Європі, а й стримувала зростання сили одних народів, переселяла інші, сварила різні варварські племена між собою. Проте, ослабнувши, Рим утратив контроль над ситуацію ззовні. Кордони імперії більше не були «стіною» між варварами та римлянами, тож колись завойовані землі ставали легкою здобиччю для варварів.
Варварські племена, які оселилися на території Західної Римської імперії, створювали свої власні держави. їх називають варварськими королівствами. Перше королівство створили вестготи: у 418 р. в Південно- Західній Галлії зі столицею в Тулузі (пізніше влада вестготського правителя поширилася й на терени Піренейського півострова). Згодом на теренах Римської імперії виникли королівства вандалів - у Північній Африці, англів і саксів - у Британії, бургундів і франків - у Галлії.

У 70-ті роки 4 ст. зі степів Азії в Європу прийшли гуни. Про ці племена вже йшлося в параграфах, присвячених історії Давнього Китаю. Просуваючись на захід, гуни підпорювали інші племена, які долучалися до потужного об’єднання кочовиків. Ударною силою союзу була кіннота.
Осілі землероби так боялися гунських вершників, що знімалися з місць, лише почувши звістку про їх наближення. Деякі європейські племена, зігнані з місць, де жили, почали переселятися, зрушуючи, у свою чергу, сусідів. Так гунська навала спричинила грандіозне пересування германців та інших племен і народів. Цей рух називають Великим переселенням народів.

Перейшовши Дон і вдершись у Північне Причорномор’я, гуни знищили Боспорське царство та інші грецькі міста-колонії (вціліли лише Херсонес Таврійський та Пантикапей). 375 р. гуни підкорили остготів, розгромивши державу Германаріха, примусили вестготів перейти Дунай. Кіннота гунів здійснювала спустошливі набіги на терени Західної та Східної Римських імперій.
Основна частина гунів осіла на Середньому Подунав’ї (сучасна Угорщина), де було створено гунську державу. У 435 р. її очолив Аттіла. Він удвічі збільшив суму данини, яку сплачувала Східна Римська імперія, а після походу на Константинополь сума данини зросла ще більше. Данину войовничим кочовикам платила й Західна Римська імперія.

 

 Аттіла - сучасне зображення (саме так легендарного завойовника уявляють розробники комп'ютерної стратегії Total War: Attila)

 

 Гуни (Total War: Attila)

 

Старовинна золота монета із зображенням Аттіли (у вигляді рогатого демона із пекла) і написом латинською мовою ATTILA REX - Цар Аттіла.

 

 

Правителі Східної Римської імперії, щоб відвернути небезпеку від своєї держави, намагалися направити удар гунів на Західну імперію. У 451 р. вони зуміли спрямувати величезну армію гунів та їхніх союзників через Рейн у Галлію. Біля Орлеана командувач римської армії Аецій, спираючись на великі союзні сили варварів (зокрема, Вестготського королівства), у битві на Каталаунських полях узяв гору над Аттілою (поле бою залишилося під контролем римлян, хоча втрати обох сторін перевищували 100 тисяч воїнів і жодна із сторін не могла кілька років воювати). 

 

 Битва на Каталаунських полях 451 р. н. е.

Це був останній великий успіх Західної Римської імперії перед її загибеллю. Після смерті Аттіли в 453 р. держава гунів розпалася.

У 410 р. вестготи на чолі з Аларіхом захопили Рим. Уперше після здобуття Рима галлами 390 р. до н. е. «матір міст» уповні відчула значення вислову галльського вождя «горе переможеним». Протягом трьох днів завойовники грабували Рим та нищили мешканців. Той погром, хоч і не був остаточним, проте підірвав віру в неприступність і безсмертя Вічного міста. Щоправда, після першого погрому Рим зумів
піднятися. Коли на території імперії постали варварські королівства, уряд заявив, що вони є частиною Західної Римської імперії.
У 455 р. вже вандали на чолі зі своїм королем Гейзеріхом захопили Рим та впродовж 14 днів грабували його, забираючи все, що можна було вивезти.

 

 Вандали грабують Рим.

 

Гейзеріх хотів римськими коштовностями прикрасити свою столицю Карфаген. Оскільки вандали не змогли вивезти все, частину скульптур й архітектурних споруд вони просто знищили. З того часу слово «вандалізм» означає жорстоке, позбавлене глузду нищення культурних цінностей.
Останнім римським імператором був 16-річний Ромул Августул. Символічним було його ім’я: Ромул - ім’я засновника Рима, Августул (зменшувальне від Август) - ім’я першого римського імператора. У 476 р. один з варварських вождів Одоакр усунув його від влади, відіслав знаки імператорської влади (корону та пурпурову мантію) до Константинополя, а себе проголосив правителем Італії. Цей рік і вважають датою остаточного падіння Західної Римської імперії.