17.03.2020.
Тема.Культура на західноукраїнських землях в міжвоєнний період ( 20 - 30-ті роки ХХ ст.).
Завдання і короткий конспект.
https://drive.google.com/file/d/1kI-mqyoTcNlJzVQK-sRMK6K-id3OrhXP/view?usp=sharing
Корисне відео за темою
https://www.youtube.com/watch?v=8RHlh4Iy6kg
18.03.2020.
Тема. Наш край в міжвоєнний період ( 20 - 30-ті роки ХХ ст.).
Корисне відео за темою
https://www.youtube.com/watch?v=65po1MAp1Gk
31.03.2020
Тема. Узагальнення знань за темою "Західноукраїнські землі у міжвоєнний період".
Запитання і завдання.
за кожну правильну відповідь 0,5 б.
1. У 1920-ті рр. українські школи були ліквідовані на українських землях
у складі
а) Польщі;
б) СРСР;
в)Чехословаччини; г) Румунії
2.
Легальна українська політична партія, що діяла на Буковині в 1927—1938 рр.?
а) Організація українських націоналістів;
б) Українське національно-демократичне
об’єднання;
в) Українська національна партія;
г) Українська радикальна партія
3.
Договір, який передбачав надання
Закарпаттю статусу автономії у складі Чехословаччини?
а) Версальський; б) Ризький; в) Сен-Жерменський; г) Тріанонський
4.
Карпатська Україна добровільно передала Угорщині частину власної території
згідно умов:
а) Віденського арбітражу в) Севрського
мирного договору
б) Тріанонського мирного договору; г) Мюнхенської угоди;
5. Суспільно-політична течія Закарпаття,
представники якої вважали русинів окремим народом:
а)
русинство; б) народовство; в) москвофільство
6. Регіон, який перебував у складі Польщі у
1920-ті – 1930-ті рр.:
а) Східна
Галичина; б) Закарпаття; в) Північна Буковина; г) Поділля
7. Договір, за яким частина українських земель
відійшла до Румунії:
а) Сен-Жерменський; б) Паризький; в) Нейїський; г) Севрський
8. Оберіть заходи, що відбулися у Польщі
1920-х – 1930-х рр.:
а)
створення утраквістичних шкіл, пацифікація, режим «санації»
б)
проведення аграрної реформи, встановлення фашистського режиму, румунізація
в)
українізація, окатоличення, пацифікація
г)
репресії проти членів ОУН, колективізація, полонізація
9. Воєводства, на які польська влада поділила
територію Східної Галичини:
а) Тернопільське,
Львівське, Станіславське;
б) Краківське, Львівське, Холмське
в)
Львівське, Волинське, Івано-Франківське; г) Галицьке, Мукачівське,
Львівське
10. Українська політична організація, яка була
утворена в 1929 р. у м. Відень:
а)
ОУН; б) УВО; в) СВУ; г) УНДО
11. Назва Закарпаття у складі Чехословаччини:
а) Підкарпатська Русь; б) «Український П’ємонт»; в) «Всходні креси»; г) ЗУНР
12. Регіон, який перебував у складі Румунії з
1918 р. по 1940 р.:
а)
Північна Буковина; б)
Лемківщина; в) Холмщина; г) Пряшівщина
13. Дата проголошення незалежності Карпатської України та її столиця:
а) 15
березня 1939 р., в) Хуст15 березня 1939 р.,
Мукачеве;
б) 15
березня 1940 р., Рахів;
г) 15 березня 1940 р., Ужгород
14. Вимушена або добровільна зміна місця
проживання людей з політичних причин:
а)
політична еміграція; б) осадництво; в) трудова еміграція; г) пацифікація
15. Рік
проголошення політики «санації» («оздоровлення») в Польській державі:
а)
1926; б) 1928; в) 1927; г) 1925
16. Український регіон у складі Чехословаччини
з 1919 р. по 1939 р.:
а) Закарпаття; б) Східна Галичина; в) Північна Буковина; г) Волинь
за кожну правильну відповідь 1 б.
17. Який вплив мав Голодомор в УСРР на український національний рух на
західноукраїнських землях?
18. Якою була роль кооперативного руху в розвитку українського національного руху
в Галичині?
за правильну відповідь 2 б
19.
01.04.2020.
Тема. Україна у міжнародній політиці напередодні та початку Другої світової війни.
Завдання.
Опрацювати самостійно § 33-34. с. 189 – 196. Дати письмові відповіді на питання 1-7 с. 196 (коротко в зошит)
За бажанням дайте розгорнуту письмову відповідь на питання
"Деякі історики вважають, що, підписавши пакт із Німеччиною та взявши участь у розподілі Польщі, СРСР сприяв розв’язанню Другої світової війни. Чи згодні ви з такою точкою зору?"
Вторгнення нацистів у Польщу. Вересень 1939 р.
Короткий конспект.
«Пакт Молотова—Ріббентропа» відкрив шлях до розв’язання
Другої світової війни. Німеччина (1 вересня) та СРСР (17 вересня) здійснили агресію проти Польщі.
Скориставшись поразкою Польщі, СРСР загарбав Західну Україну
і Західну Білорусію. Таким чином уже з першого дня війни українські землі стали театром бойових дій у Другій світовій війні, а українці — її учасниками.
На новоприєднаних землях (Східна Галичина, Західна Волинь,
Північна Буковина, Південна Бессарабія) розгорнулися заходи з радянізації, які мали забезпечити поширення тих форм життя, які вже утвердилися в Наддніпрянській Україні. Як і раніше в Наддніпрянщині, нову владу встановлювали жорсткими репресивними діями. Такі заходи налаштували проти радянської влади більшість населення Західної України.
Спільні дії німецьких і радянських військ
Вересень 1939 р.
Корисне відео за темою
https://www.youtube.com/watch?v=XCYvV6gzPLg
07.04.2020.
Тема. Зміна кордонів УРСР. Радянізація Західних областей.
§ 33-34. с. 189 – 196.
Корисне відео за темою
https://www.youtube.com/watch?v=fAHnjqhNoLk
14.04.2020.
15.04.2020.
Тема. Україна на початку німецько-радянської війни.
22 червня 1941 р. о 3-й годині 30 хвилин війська вермахту завдали потужного артилерійсько-мінометного удару по місцях розташування підрозділів Червоної армії.
23 червня 1941 р. головні частини німецьких військ були контратаковані радянськими механізованими корпусами в районі міст Луцьк—Рівне—Дубно—Броди.
Розгорілася перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня.
5 липня 1941 р. нацистські війська вийшли до оборонних споруд Києва. Цей день вважається початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні.
Німецькі вогнеметники штурмують київські ДОТи. Липень 1941 р.
Завдання.
Опрацювати самостійно § 35-36. с. 196 – 205. Дати письмові відповіді на питання 1-7 с. 205 (коротко в зошит).
8 вересня 1941 р. біля Умані були оточені й розгромлені війська Південного фронту. Лише в полон потрапило 103 тис. червоноармійців.
22 червня 1941 р. Німеччина здійснила напад на СРСР.
На територію України наступала група армій «Південь».
Червона армія хоча і мала перевагу, але зазнала нищівної поразки.
Лише героїзм рядових бійців не дав нацистським військам реалізувати
свої плани. «Бліцкриг» провалився.
22 липня 1942 р. Німеччина повністю захопила територію України.
Початок війни між Німеччиною та СРСР намагалися використати українські політичні сили, що виступали за незалежність України.
30 червня 1941 р. ОУН(Б) у Львові проголосила Акт відновлення Української держави. Проти цього категорично виступила нацистська влада. Лідери українського руху були заарештовані й ув’язнені.
Німецькі війська у Харкові. Осінь 1941року.
Радянські солдати відбивають атаки ворога.
Блискавична війна («бліцкриг») — теорія досягнення швидкої перемоги у війні, побудована на тому, що противник буде захоплений зненацька і не встигне активізувати свої сили.
Корисне відео за темою
https://www.youtube.com/watch?v=_s9dneuK26I
21.04.2020. і 22.04.2020.
Тема. Україна в умовах нацистської окупації.
Суть окупаційного режиму полягала в тому, щоб жорстокістю й терором залякати людей, зламати їхній опір і перетворити на покірних рабів. Військово-поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створював нестерпні умови, прирікав на голодне вимирання.
Нацистський «новий порядок» в Україні викликав загальне обурення народу, сприяв розгортанню масового руху Опору.
«Новий порядок» — назва окупаційного режиму, встановленого нацистською владою на загарбаних територіях. Вирізнявся особливою
жорстокістю й масовими знищеннями мирних жителів.
Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор.
Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і озброєні
загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП) (СС).
Із місцевого населення формувалися допоміжна поліція, низові ланки
окупаційної адміністрації: бургомістри — у містах, старости — у селах.
Загалом окупаційні формування становили близько 350 тис. осіб.
Нацистські звірства над мирним населенням.
Перша німецька колонія почала створюватися в липні 1942 р. у Вінницькій області площею 500 км2. Вона отримала назву Гегевальд. Там було збудовано і Ставку А. Гітлера Вольфшансе («Вовче лігво»).
Наміри німецької влади на окупованих східних територіях були
викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на сході. Його розробляли під керівництвом А. Гітлера, Г. Гіммлера, А. Розенберга та інших нацистських діячів.
Для управління окупованими територіями Третім рейхом було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював міністерство А. Розенберг.
Третій рейх — назва Німеччини в 1933-1945 рр. за часів правління НСДАП на чолі з А. Гітлером.
Окупаційні зони (в Україні) — адміністративно-територіальні зони, створені нацистами після окупації України. Передбачали розчленування території України, знищення її як єдине ціле. На території України було створено рейхскомісаріат «Україна», дистрикт «Галичина», «Трансністрію» і зону військової адміністрації, яка включала східні райони України до Азовського моря і Крим.
Засобом знищення мирного населення мав стати голод. У листопаді 1941 р. А. Гітлер прийняв рішення про створення штучного голоду в Україні.
Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Музеї, картинні галереї, бібліотеки, храми зазнали масового пограбування. До Німеччини вивозили коштовності, шедеври живопису, історичні цінності, книги. За роки окупації було знищено значну кількість архітектурних пам’яток.
Гуманітарна катастрофа — стан суспільства, який характеризується загрозою його знищення в результаті міграцій, голоду, втрати моральних орієнтирів, епідемій, насилля щодо мирного населення. Найчастіше загроза
гуманітарної катастрофи виникає під час бойових дій, стихійного лиха, актів геноциду тощо.
Остарбайтери — офіційна назва, яку використовувала нацистська влада щодо робітників, вивезених зі східних окупованих територій.
Голокост — планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами Голокосту стали 6 млн осіб єврейського походження (в Україні — 1,4 млн), що становило близько 63 %
європейського і 36 % світового єврейства. Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр.
Завдання.
Опрацювати самостійно § 37. с. 205 – 212. Дати письмові відповіді на питання 1-7 с. 212 (коротко в зошит).
Корисне відео за темою
Нацистський окупаційний режим (укр.) Друга світова війна
https://www.youtube.com/watch?v=u-ISx-IHook
28.04.2020.
Тема. Рух Опору в Україні та його течії. Українська Повстанська Армія. Радянський партизанський рух.
Радянські партизани.
Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни боровся як проти нацистської окупації, так і за створення Української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанський та підпільний рух наближали час перемоги. Однак вони залишалися на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували у стані відкритої війни, що розгорнулася в 1944 р. і тривала до середини 1950-х рр.
У діяльності руху Опору в 1943 р. відбулися значні зміни. Радянський партизанський рух став більш організованим і почав координувати свої дії з військами, що наступали. Здійснювалися глибокі рейди в тилу німецьких військ.
ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН(Б) у серпні 1943 р. засвідчив
ідеологічні зміни, що відбулися в організації. ОУН(Б) відмовилася від
ідеології інтегрального націоналізму на користь демократичних ідеалів.
У 1943 р. Волинь стала осередком українсько-польського збройного протистояння, яке було трагедією для двох народів.
Партизанський рух — рух військових загонів, засланих у тил протилежної сторони, що діяли на окупованій території з диверсійно-розвідувальною метою. Вони координували дії з армією і частково залучали місцеве населення до своєї діяльності.
Рух Опору — національно-визвольний рух народів, окупованих Німеччиною та її союзниками в роки Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм — від духовного опору до збройної боротьби.
Джерелами формування партизанських загонів стали: залишені в тилу ворога спеціально сформовані загони, окремі солдати і підрозділи, що опинились в оточенні й не мали змоги прорватися для з’єднання з фронтовими частинами; громадяни, які не були призвані до армії, але були здатні носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу.
Найвідомішим серед командирів радянських партизанів був Сидір Ковпак.
Найзухвалішим рейдом партизанського з’єднання С. Ковпака став Карпатський рейд у червні—вересні 1943 р., що тривав 100 днів. З’єднання С. Ковпака налічувало 1,9 тис. бійців. Партизани мали дев’ять гармат, 33 міномети, 32 протитанкові рушниці, 140 кулеметів. У боях вони підбили два літаки, чотири танки, п’ять гармат, 333 автомашини. Було зруйновано 40 нафтових вишок, 13 нафтосховищ, три нафтопереробні заводи, підірвано 19 ешелонів, 47 мостів. Втрати партизанів становили третину бійців. Загинув комісар з’єднання С. Руднєв.
14 жовтня 1942 р. з ініциативи ОУН(Б) почалося формування Української повстанської армії (УПА). До її загонів на заклик ОУН(Б) приєдналося 5 тис. колишніх українських поліцейських.
За короткий час повстанська армія взяла під контроль частину території Волині, Полісся, згодом Галичину та Черкащину. Своєю метою УПА
проголосила боротьбу проти більшовизму та нацизму.
Етнічні чистки — система насильницьких заходів, які передбачають виселення, знищення певної етнічної групи на певній території, яку
інша етнічна група вважає «своєю».
Вояки УПА.
Український народ, як і польський, мав повне право прагнути здобуття незалежності, проте ті варварські методи і засоби, що застосовували українці проти польського населення, а поляки проти українців, не можуть бути виправдані.
Завдання.
Опрацювати самостійно § 38. с. 212 – 217. Дати письмові відповіді на питання 1-7 с. 217 (коротко в зошит).
Корисне відео за темою
Рух Опору (укр.) Друга світова війна
https://www.youtube.com/watch?v=6nm9OTyz1Gs
29.04.2020.
Тема. Визволення України. Бойові дії 1942-1944. Остаточне вигнання нацистських окупантів з території України.
У 1943—1944 рр. радянські війська здійснили серію вдалих наступальних операцій, які призвели до вигнання нацистів та їхніх союзників із території України. 28 жовтня війська Четвертого Українського фронту звільнили за-
лізничну станцію Чоп на території Закарпаття. Цей день став датою
остаточного визволення України.
Форсування Дніпра 1943 р.
Завдання.
Опрацювати самостійно § 39. с. 217 – 226. Дати письмові відповіді на питання 1-7 с. 226 (коротко в зошит).
Місцеві вітають визволителів.
Корисне відео за темою.
Бойові дії 1942 - 44 рр. (укр.) Друга світова війна
https://www.youtube.com/watch?v=5Bf32TKiZ78
05.05.2020.
Тема. Україна на завершальному етапі війни.
Радість і смуток перемоги.
У 1944 р. територію України було повністю визволено
від нацистської окупації. Проте для українського народу війна не
закінчилася. Українські солдати, що воювали у складі Радянської
армії, продовжили боротьбу за звільнення країн Європи від німецької окупації.
У західних областях України розгорталося збройне протистояння
між прихильниками радянської України та ідеї незалежної України.
У нерівну боротьбу зі сталінським режимом вступила УПА. Таким чином, для України 9 травня 1945 р. мир не настав.
Друга світова війна дорого коштувала Україні: величезними були
людські жертви й матеріальні втрати. Український народ зробив вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною.
Завдання.
Опрацювати самостійно § 40. пунс. 226 – 231. Дати письмові відповіді на питання 1-7 с. 205 (коротко в зошит).
Корисне відео за темою
Бойові дії в 1944 - 45 рр. (укр.) Друга світова війна
https://www.youtube.com/watch?v=qHk9P4wbMxg
06.05.2020.
Тема. Українці у військових формуваннях держав Об'єднаних Націй.
- Участь українців у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни
Участь українців у військових формуваннях Польщі та Чехословаччини.
120 тис. українців воювали проти Вермахту у складі Війська Польського. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєнної Польщі. Крім того, на польській службі перебували кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Ці офіцери також захищали Польщу в 1939 р. Після поразки Польщі у 1939 р. українці продовжили воювати у складі польських збройних сил під радянським і британським командуванням. Вступаючи до польських формувань в СРСР, українці рятувались від загибелі в ГУЛАГ. З цієї ж причини українці, родом із Закарпаття, пізніше вступали до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи. 17 вересня 1939 р. східний кордон Польщі перетнула Червона Армія. Так у Другу світову війну вступили радянські українці.
Участь українців у військових формуваннях Канади та США.
Найчисельніша українська діаспора в Канаді неодночасно сприйняла початок війни: в середовищі прорадянського українства панували антигітлерівські настрої, в націоналістичних колах сподівалися, що розвиток подій створить можливість відновити українську державність.
Урядові кола Канади не могли байдуже ставитись до заяв деяких представників ОУН, які поділяли пронімецьку орієнтацію. З міркувань національної безпеки канадські спецслужби потурбувалися про відповідний контроль над українською меншістю. Після нападу нацистів на Польщу й оголошення Великобританією війни Німеччині деяких осіб української громади, звинувачених у нелояльності, ув’язнили в канадські трудові табори.
Коли ж Канада стала членом антигітлерівської коаліції, українці дістали широкий доступ до її Збройних Сил. За різними джерелами в канадській армії служило від 35 до 50 тис. українців (11,4% канадських українців). Вони проходили службу як на американському континенті, так і в Гонконгу, де втрати серед них досягли 34% від загальної кількості.
Ставлення державної адміністрації США до тієї частини американських українців, які сповідували радикальні націоналістичні погляди, також було негативним. Однак значна частина українців, що мешкала в США, добровільно рекрутувалась в різні служби американської армії. Близько 40 тис. американців українського походження воювали в тихоокеанському регіоні, в Малій Азії, Північній Африці, Європі, брали участь в поставках до СРСР по ленд-лізу, брали участь в операції «Оверлорд» і, нарешті, зустрілися з своїми земляками-українцями на Ельбі в 1945 р.
Участь українців у військових формуваннях Великої Британії та Франції.
Британський уряд також прохолодно сприймав визвольні тенденції в українському русі, по-перше, засуджуючи терористичний характер дій українських націоналістів проти польських владних структур, а по-друге, небезпідставно підозрюючи співробітництво Німеччини та ОУН. Однак Англія, а разом з нею і Франція своєрідно розігрували українську карту. Так, в інформації нацистської політичної розвідки від 3 березня 1940 р. говорилось «З початку війни активізувалася діяльність ворожих держав стосовно Радянського Союзу. Вони приділяють цьому питанню підвищену увагу, висунули лозунг звільнення від іга Москви й усіма засобами намагаються залучити на свій бік представників його народів. Активність Парижа та Лондона виявляються наприклад, у створенні «українського легіону» у Франції та національних частин кавказців у армії Вейгана».
Все ж, яку б гру не вели політики, британські та французькі, українці виявили неабиякий патріотизм по відношенню до нової батьківщини. Після нападу Німеччини на Францію українство, яке гуртувалось навколо Українського Народного Союзу (УНС), виявило бажання зі зброєю в руках захищати французьку землю. Лише через канцелярію УНС в Парижі заявили про своє бажання воювати 7000 українців. 5 тис. з них, визнаних придатними, в складі «Іноземного Легіону» брали участь у всіх великих боях за Фландрію, під Седаном, над Сомою (травень 1940 р.), над Сеною, Марною, Луарою, Соною (червень 1940 р.).
Статус окремих підрозділів у таборі французького руху Опору отримали, три українські формування – курінь ім. І.Богуна, курінь ім. Т.Шевченка та підрозділ поручика Круковського. Два перші сформовані в 1941–1942 рр., як українські батальйони «шуцманшафту», в складі 30 піхотної дивізії СС були кинуті проти «макі» і в серпні 1944 р. перейшли на їхній бік. До відділу поручика Круковського належали ті, хто втік з частин української дивізії «Галичина», яка навесні-влітку 1944 р. проходила підготовку у Франції.
Щоб уявити “географію” участі українців в боях Другої світової війни, їхню масову звитягу і жертовність, досить прочитати слова письменника і публіциста Мирослава Небелюка: «В гігантському змагу останньої війни українці взяли масову участь. Перейдіть лише цвинтарі полеглих у Нормандії, огляньте лише жертви великого союзного десанту на побережжях Франції, і на вояцьких хрестах знайдете стільки українських прізвищ, що вам зробиться соромно за весь так званий культурний світ, для якого не існує України хоч українська кров лилася під англійським, американським та яким хочете іншим прапором за сильні ідеали, в яких осягненні українська участь замовчана, і сильні світу цього, як, наприклад Черчілль, згадуючи кожен човен, затоплений німцями, ніколи не згадають, що на Монте Кассіно, в Нарвіку, в Авранші, у всіх Ульгатах і Ріва Белля – лилась українська кров.
А хто скаже, що в Дієпп українці становили в 3 рази більший відсоток канадських частин як становлять відсоток Канади? А хто взагалі чув, що в Канадському батальйоні, який боронив Гонконг, чи не одним з найславніших в останній війні, українці становили відсоток, що в 4 рази перевищує відсоток, який вони становлять в числі населення Канади. А хто порахує кров українців в болотах Маастріхту, на бетоні укріплень Кореджідору чи Батаану, в джунглях Індокитаю, на рисових полях в Кореї».
Отже, під час Другої світової війни значна кількість українців (у Війську Польському – 120 тис., у армії США – 80 тис., військах Британської імперії – 45 тис., французьких військах – 6 тис. і т.д.) боролася на боці Об’єднаних Націй та зробила вагомий внесок в розгром ворога на різних континентах світу.
- «Українське питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях
Наближення війни до завершення вимагало від учасників антигітлерівської коаліції вирішення важливих міжнародних питань. Ці питання обговорювалися на:
- Кримській міжнародній конференції, що відбулася в Ялті 4-11 лютого 1945 р. В ній взяли участь глави урядів СРСР (Й. Сталін), США (Ф. Рузвельт) та Великої Британії (В. Черчілль).
- Потсдамській міжнародній конференції, що відбулася 17 липня – 2 серпня 1945 р. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, CШA репрезентував Г. Трумен, який став президентом після смерті у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта, а Велику Британію спершу представляв В. Черчілль, а потім лідер лейбористів, які перемогли на парламентських виборах, – К. Еттлі.
На Ялтинській конференції, яку разом із наступною Потсдамською конференцією українські історики назвали «сестрами Великої Перемоги», вирішувалося і українське питання.
У Ялті для України з’явилась надія на остаточне узгодження лінії радянсько-польського кордону. «Велика трійка» постановила, що «східний кордон Польщі має проходити вздовж «лінії Керзона» з відхиленнями від неї у деяких районах від п’яти до восьми кілометрів на користь Польщі».
Крім того, було вирішено скликати міжнародну конференцію для створення ООН 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско.
7 лютого 1945 р. В. Молотов запропонував включити в число членів-засновників ООН Україну, Білорусію й Литву. Він підкреслив, що ці республіки «зазнали найбільших жертв у війні та були першими територіями, на які вдерлися німці». Ф. Рузвельт і У. Черчілль у принципі погодилися з цим, але обмежили кількість республік до двох. Наступного дня (8 лютого) А. Іден заявив, що Великобританія і США «підтримують СРСР у тому, щоб серед первинних членів організації були дві радянські республіки».
Саме в Ялті 11 лютого й було вирішено «Великою трійкою» включити в число фундаторів ООН Україну й Білорусію. Керівники США й Англії вперше зафіксували їх міжнародний статус.
У Потсдамі СРСР вдалося умовити союзників визнати його кордони станом на 22 червня 1941 р. (з деякими змінами на користь Польщі). Так, в складі СРСР залишилася Бессарабія та Північна Буковина (згідно з пактом про ненапад та договором про дружбу і кордони з Німеччиною – 1939 р.). Отже, ці дві конференції мали важливе значення для України.
Немає коментарів:
Дописати коментар