Блог вчителя історії Зорянського НВК Журавля М.М.: Цікаве з історії

Матеріали з Всесвітньої мережі

17.05.2020.

Третя неділя травня встановлена Днем пам'яті жертв політичних репресій.

Традиційно, у День пам'яті жертв політичних репресій вищі особи держави покладають квіти до національного меморіального заповідника «Биківнянські могили». Покладання квітів до пам'ятних знаків відбувається також по всій країні, відбуваються жалобні віче і церемонії.

Вплив Сталінських репресій на соціальну структуру населення сіл Дніпропетровщини в 30-х роках ХХ століття (на прикладі сіл Мирівської ОТГ Томаківського району).

Згідно з працею «Реабілітовані історією» на території Мирівської ОТГ Томаківського району Дніпропетровської області було репресовано близько 65 чоловік в період з 1937-1938 рр. Але це не остаточна цифра.

Взагалі можна виділити кілька різних груп населення, що попали під репресії, але всіх їх об’єднує безглуздість і явна надуманість звинувачень. Виключення становить лише одна справа про напад на міліціонерів, які допомагали продзагону вилучати так званий «надлишок» продуктів харчування і при цьому один з міліціонерів зазнав поранення й невдовзі помер. Цей випадок стався біля селища Миролюбівка в 1932 році. Звинувачених у нападі братів Чувичко В. й Чувичко А. розстріляли.

Всі інші справи в основному йдуть з такими звинуваченням, як: саботаж (Філонеко П., бригадир колгоспу ім.. Сталіна, запізнився на роботу й зірвав виконання плану, отримав 10 років виправно-трудових таборів) , шпигунство на користь іноземних держав (Медведський В., учитель Настасівської школи, отримав листа від родичів з Польщі, – розстріляний); небажання вступати до колгоспів, це так звані «селяни-одноосібники» (Позинич Л., засуджений до 10 років виправно-трудових таборів). І найпопулярніше обвинувачення – контрреволюційна діяльність. А під це звинувачення підписували взагалі будь - що! Починаючи від «сусід сусіду сказав:» Не тим шляхом йдемо», і сусід на сусіда доніс в ЧК», й завершуючи побутовими доносами на більш заможних сусідів чи родичів. Яскравим прикладом може служити три справи репресованих учителів. Один з них Трубчанін А. з Вищетарасівської школи звинувачувався лише в тому, що мав дворянське походження, отримав за це 10 років виправно-трудових таборів на Колимі, а Андрісок І. співав у церковному хорі й теж був розстріляний. Окатого Т. звинуватили в розповсюдженні забороненої літератури, у нього знайшли Біблію і молитовник, за що після звірячих знущань теж розстріляли. Також було закрито і зруйновано 3 храми. Настасівського священника отця Георгія засудили за «мракобісся» та розповсюдження «опіуму для народу» й заслали на 10 років до виправно-трудових таборів.

У цілому, сталінська репресивна політика, як основний засіб впливу режиму на суспільство, зіграла вирішальну роль у здійсненні соціальних перетворень у країні. Цілком очевидно, що якби дії сталінців протягом усього періоду перебудови радянського суспільства не підкріплювалися репресивними мірами особливого характеру і надзвичайними масштабами, розвиток країни був би зовсім іншим.

Вважаємо, що кожна версія, висунута місцевими краєзнавцями про причини Сталінських репресій, мають право на існування. Для майбутніх поколінь ці дослідники роблять велику справу, саме з них треба брати приклад, як любити свій рідний край, бути справжнім патріотом країни, мати почуття самосвідомості.

Додаткова іформація за цим посиланням.
https://drive.google.com/file/d/1FFA5_C7jfxUr--4WaEpq7Uuow_E94lbA/view?usp=sharing

15 фактів із життя Івана Франка

1. Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5-6 книжок.

2. Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

3. У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі.

4. У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.

5. Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).

У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою, німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України. Познайомившись із Франком вирішила стати його дружиною й помічницею, та присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.

Подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута дітьми померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, на полі № 4 неподалік від свого чоловіка.

6. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його “академією в одній особі”.

7. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.

Перекладав також на німецьку українські народні пісні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекладом “Історії України-Русі”.

8. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, автор програми.

9. Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. ” Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордонів…”, – писав він у листі до молоді в 1905-му.

10. Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмою: “Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою”.

11. Радянський режим називав його атеїстом. А він залишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким.

12. Його переклад біблійної “Книги Буття” досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

13. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.

14. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.

15. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в “позиченій” ямі на шість домовин.

В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.

Святий Миколай

Кам'яна могила

Цікаве про новорічні традиції

У ранних кельтов ель считалась обиталищем лесного духа, требовавшего кровавых жертв — внутренностей людей и животных, которые друиды регулярно развешивали на ветвях дерева. Когда окрепшая христианская церковь запретила жертвоприношения, народы Европы заменили внутренние органы шарами из дерева, которые в дальнейшем стали стеклянными, а кишки — тряпочными и бумажными гирляндами. И вот она, нарядная, на праздник к нам пришла... Что касается доброго дедушки Мороза и его западного аналога Санта Клауса, то они произошли от древнего и злобного кельтского божества, Великого Старца Севера, повелителя ледяного холода и пурги. Он тоже ходил по домам с холщовым мешком, но не раздавал подарки, а собирал жертвоприношения, которые ему недодали в течение года. Визит Старца с мешком не предвещал ничего хорошего: как правило, после его ухода в доме оставались только обледеневшие трупы. Для того чтобы оградить поселок от ужасного визита, друиды приносили свирепому божеству общую жертву — в мороз раздевали и привязывали к дереву юную девственницу. Именно ее замерзший, покрытый инеем труп и стал прообразом веселой Снегурочки, сопровождающей Деда Мороза.